Було у батька три сини. Перед смертю він  подарував   кожному по книзі і звелів розпорядитися  подарунком як хто захоче і, розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю.

Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце як пам’ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книжку або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то обов’язково відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.

Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий росток, який пожовтів і засох. А із жолудя молодшого сина почав швидко рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни і пішов вгору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні паростки. Ті знання передавалися із покоління в покоління, збагачувались новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічнозеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавками.

Така легенда – легенда про юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

Серед розбурханого океану з іменем Життя є острівець Надії для наших дітей, їхніх батьків, усіх, хто живе на Землі. Це – навчальний заклад. А в ній є центр спілкування і духовності – бібліотека.

Де, як не в бібліотеці, юні громадяни можуть переконатися в істинності приказки «Без читання немає навчання»?

Де, як не в бібліотеці, їм відкривається істина, що оволодіння знаннями неможливе без кропіткої праці з розвитку, аналізу і синтезу, осмислення інформації?

Мікроклімат бібліотеки дозволяє підлітку проявити ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у суспільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створюючи демократичну, не авторитарну атмосферу навчання. Учень має стійку потребу в знаннях, в оволодінні новими засобами діяльності, прагне глибше пізнати явища, які спостерігає і аналізує. Для учня пізнавальна діяльність має і особисте значення. Він прагне виконувати різноманітні завдання творчого характеру, шукає неординарні рішення при розгляданні різних проблем, бажає досягти успіхів у нових ситуаціях, приділяє багато уваги саморозвитку.

Орієнтуючись на це, перед бібліотекою стоять наступні завдання:

• формування інформаційного ресурсу;

• удосконалення бібліотечно-бібліографічного апарату для багатоаспектного розкриття фондів;

• виховання в користувачів інформаційної культури, сталого прагнення до пошуку джерел інформації;

• сприйняття соціалізації особистості, набуття нею глибоких та міцних освітніх знань;

• всебічне сприяння підвищенню фахової майстерності педагогів; озброєння їх знаннями сучасних освітніх і виховних технологій;

• тісна співпраця з педагогічним колективом, батьківською громадськістю в реалізації всіх функцій.

У недалекому майбутньому бібліотека видозміниться. Вона стане бібліотечно-інформаційним медіа-центром, але незмінним залишається її завдання – забезпечувати духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчати дітей пізнавати, працювати, утверджуватися.