Урок виробничого навчання – організаційна форма, яка забезпечує розв'язання єдиного дидактичного завдання всією групою здобувачів освіти в однакових навчально-виробничих умовах.
Виробниче навчання як освітній процес здійснюється майстрами виробничого навчання. Важливе завдання професійної підготовки - наблизити виробниче навчання до реального виробництва. Мета - підготувати здобувачів освіти до самостійного трудового життя, швидкої адаптації в реальних виробничих умовах, жорсткої конкуренції на ринку праці. В умовах ринкових відносин система виробничого навчання, з одного боку, має швидко реагувати на зміни потреб виробництва в робітниках певної кваліфікації, а з іншого - надати можливість навчатися залежно від їх інтересів.
Доцільно створювати такі ситуації, щоб здобувачі мали можливість творчо підходити до вирішення практичних завдань, самостійно знаходити їх оптимальні рішення.
До загальних закономірностей виробничого навчання належать: професійна зумовленість, пов'язана з наявністю багатьох професій; взаємозв'язок виробничого та освітнього процесів; взаємодія між людиною і технікою; інтелектуалізація професійної діяльності кваліфікованих робітників; поєднання та раціональне чергування систем виробничого навчання на окремих етапах навчання; єдність соціальних, професійних та індивідуальних якостей особистості.
Виробниче навчання має характерні особливості. Його основу становлять загальноосвітні, загальнотехнічні та спеціальні знання, професійні вміння та навички. Фундаментальними принципами процесу виробничого навчання є інтеграція та диференціація загальноосвітніх і професійних знань, кооперація трудової діяльності, політехнізм, комплексність видів робіт, системність навчання тощо.
Критерій професійної підготовленості майбутнього робітника - кваліфікація, а головні її показники - професійна мобільність, володіння декількома професіями, здатність до зміни виду роботи.
